10 ППВСУ “Про практику розгляду судами кримінальних… Кваліфікація цього злочину за об’єктивною стороною (ч. 1 ст. 133 КК) передбачає встановлення того, що він вчиняється через зараження однією особою іншої венеричною хворобою. Стійка Ефекти впливу процесів глобалізації на систему державного бюджетування в Україні втрата працездатності менш як на одну третину – це втрата загальної працездатності від 10 до 33 відсотків. Прийшов на квартиру до М., п’яний К. Безпричинно накинувся на нього, став погрожувати вбивством, винятково цинічно образив його.
133 передбачена відповідальність за зараження венеричною хворобою, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (наприклад, безплідність, самогубство потерпілого). 123 заподіяння середньої тяжкості або легкого тілесного ушкодження не є злочинним. Мученням можуть бути визнані будь-які дії, які мають наслідком зазначені страждання чи біль (наприклад, дії, спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення іі в шкідливих для здоров’я умовах, та інші подібні дії). Під психічною хворобою слід розуміти психічне захворювання. До психічних захворювань не можна відносити пов’язані з ушкодженням реактивні стани (психози, неврози). Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності. Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв’язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюється психіатричною експертизою.
Зараження венеричною хворобою (ст.
27, пунктами 6 і 11 ч. Друге є більш небезпечним і тому тягне за собою більш суворе покарання. З мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості. Степан Андрійович Бандера. Перспективи Української революції. При передруці гіперпосилання обов’язкове. Заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди.
Кваліфікуючі ознаки умисного тяжкого тілесного ушкодження
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого або непрямого умислу, а також метою захисту від злочинного посягання на охоронювані законом права та інтереси, затримання особи, яка вчинила злочин і доставлення її правоохоронним органам. Спеціальні питання кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я особи висвітлені в ППВСУ «Про судову практику в справах про необхідну оборону» від 26 квітня 2002 р. № 1 та «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. Незважаючи на всю складність і вагомість питання щодо тілесних ушкоджень, воно й досі залишається одним з найменш розроблених в Особливій частині Кримінального кодексу України. За часів існування України як незалежної держави цій проблемі приділялося не достатньо уваги, є лише декілька публікацій та фундаментальних робіт українських фахівців з цього приводу. Окремі аспекти визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень розглядали такі науковці, як І. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною (особа усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров’ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди).
Особисті інструменти
При цьому необхідно встановити причинний зв’язок між діянням винного і шкідливими наслідками для здоров’я потерпілого, які настали. Здоров’я людини як об’єкт тілесного ушкодження може виступати з моменту початку родового процесу. Закон охороняє здоров’я кожної людини, незалежно від її фізичного стану (бездоганно здорова людина, хворий, божевільний, особа, яка знаходиться в безнадійному стані внаслідок травми і І. д.), а також від її моральних якостей, віку, посадового положення тощо. Умисне тяжке тілесне ушкодження за наявності кваліфікуючої ознаки, – карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років (частина друга статті 121 Кримінального кодексу України). ♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене на замовлення (тілесні ушкодження заподіюються особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди). Тілесне ушкодження є тяжким і тоді, коли воно потягло за собою інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину.